Як втрачаєш цінну інформацію або сумний досвід спілкування.
Кожний пост, який я пишу, це не тільки переживання, але і бажання поділитися чистим досвідом. Спілкування з «родичами» це одне, а чужими – ще складніша задача. Наразі два сумних кейси (в межах одної родинної гілки…):
Історія 1: легенду про нашого родича, якого не відомо за що репресували знали навіть ми (4те покоління).
І ось, коли отримали його справу дізнаємося про дітей. Одна дівчинка народилася в 1938р. коли батько був вже у тюрмі. На жаль, але більша прикрість спіткала нас, через тиждень пошуків: вона померла місяць назад (тому і знайшли). Зв’язатися з її родиною виявилося надскладно. Було віднайдено дерево на МН, могилу її чоловіка (пішов у засвіти 20 років назад…). Але сум викликало те, що людина (як виявилося пасинок) ненавидів її. Коротко повідомив, що її спалили і розвіяли над Дніпром. Ок. Добре.
І мною була допущена величезна помилка… Бо після відповіді пасинок заблокувала мій контакт, а часу з моменту смерті пройшло більше року. Фразу, що готові придбати альбоми і документи за грубі гроші вже ніхто не прочитав…
Висновок: пунк про можливість відкупити (без вказування ціни, мабуть) треба писати одразу. Краще витратити гроші за інформацію хоч якусь, ніж потім це все спалять…
Мотивація: є ще троє дітей, яких невідомо де шукати! Але є шанс знайти і дізнатися хоч щось! (позитивна історія вже. яку якось викладу)
Історія 2: Râmnicu Vâlcea або спілкування з Румунією:
Марія пропала з сторінок історії нашої родини між 1914-1917 рр. в свої 16-19 років. (втекла від тиранів батька і мачухи з білим офіцером) Але з’явилася у 1964 р. і навіть приїздила у гості до сестри Катерини (нашої прапра)!
Вона стала дружиною священника і пишалася, що вдочерила доньку… І от, пройшло багато років. Досвіду пошуку ще не було, і з великими пригодами, але вдалося віднайти могилу… На ній зазначений її чоловік і донька (явно світлинку доньки поставили на місце Марії, адже надгробок відреставрований і зашпакльований на тих місцях, проте з іншої сторони пам'ятника ім’я зберіглося). Дівчина, яка знайшла могилу допомогла і знайшла контакт людини, яка оплачує поховання… і тут почався трешак: цей чоловік просто кидав слухавку і казав, що не знає про кого йде мова.
Ок. Написали запит в канцелярію міста (офіційний, з документами і проханням повідомити хто дивиться за могилою, що дослідники і т.д.). Відповідь прийшла, що вони зв’язалися з плаником, але той каже, що нас не знає і знати НЕ БАЖАЄ. )))
Мало того, одна з його родичок вийшла на зв’язок і спробувала допомогти, але так само отримала негативну відповідь і засмутилася не менше нашого!
Висновок: чи людина боїться, чи людина не розуміє – важко сказати. Проте він міг одразу сказати, що його це не цікавить і ми б не турбували та не шукали контакту. Тому треба писати конкретні листи, які варто пробувати передати напряму. Пам’ятайте, що родичі можуть послати, а чужі люди – тим паче!!!
Мотивація: в нас залишилося право отримати інформацію коли точно померла Марія, коли одружилася і коли точно народилася! Запит відправлено і цікаво що буде далі?! О! А там буде ще один квест довжиною в 1,5 роки і суд....
Дякую, що дочитали! Тримаймо стрій і пам’ятаємо, що саме зараз важливо зберегти все, що можна. Війна знищує історію краю, історію місць та нашого роду… і тому зараз треба прикласти хоч трохи зусиль, щоб було що передати в майбутнє…
26.10.25