ІСТОРІЯ та КОРІННЯ

Проводячи дослідження різних гілок - починаєш розуміти - як це класно, коли твоє прізвище не просто локалізовано в одному місці, але ще й унікальне і не має повторів. Моя ідея - зібрати якомога більше відомостей і поділитися з іншими представниками прізвища. Це буде поступове наповнення по мірі настрою... часу...

Сьогодні почну розказувати про рід Титюченко, що весь був локалізований в с. Христинівка ( нині місто Уманський р-н, Черкаської області України, а колись Київська губернія).

Більшість метрик та інших джерел зберіглися, тому поступокво все вичитаємо.

_____________________________________________________

Сімейна легенда: у 1953р. від графа Красицького в його покоївки (польки-варшавянки) народилася [b]Дарія[/b], яку віддали на виховання в сім'ю Гордія Гончара. На жаль ні її мати,  ні точної дати народження поки не знайдено. Це пов'язано з тим, що ім'я Дарія (на мою думку) було перехрещено з католицької віри в православну.

____________________________________________________________

4 травня 1868р. Дарія Гордієвна Гончар буде одружена на Романі Івановичі Райко ДЖЕРЕЛО на FS а в 1873р. Дарія Гордієва Райко вийде заміж за вдівця Григорії Семеновичі Титюченко  ДЖЕРЕЛО на FS В них народяться спільні діти:

1874 Єфрем Григорович ДЖЕРЕЛО на FS + ДЖЕРЕЛО на FS - КОПІЯ

1875 Яким Григорович ДЖЕРЕЛО на FS

1877 Павло Григорович 

1879 Наталія Григорівна 

1883 Марія Григорівна ДЖЕРЕЛО на FS

1884 Кузьма Григорович 

1885 Арсеній Григорович 

1887 Арсеній Григорович - так їх ДВОЙКО з однаковим іменем. Дякуємо батюшці, який вміє називати...

1890 Панас Григорович 

26 липня 1907р. у віці ~56р. вдова Титюченко Дарія Гордієвна відправиться в свою останню путь. ДЖЕРЕЛО на FS

 

Про польку-варшавянку наразі нічого не відомо. Перекази старенької Ганни Панасівни були вже сплутані і часто заміняла одних людей іншими. То вона в неї "спилася з горя, що забрали дитину", то її відіслали назад до Варшави...

У мене ж збережена інша історія, яку розказувала дружина мого прадідуся Івана Якимовича: під час 1 світової війни Ганна Панасівна поховала свого чоловіка (нема даних у мене поки). і їй залишилася коштовна нагорода - "царський хрест", який вона в пізніші роки обміняла на "коня, корову і віз продуктів", бо зими були холодні, а дітей і худобу треба було чимось годувати. Мене ця історія дуже вразила в дитинсві і я наївно запитав - навіщо віддавати таку цінність?...

Про Ганну Панасівну Титюченко (донька солдата Панаса Вовка):
Але ж жила завжди в одному будинку. Поряд почали будувати новий, почалася перша світова. Лишилися в старому.
Показувала , де колись кінчалася їхня земля. Далеченько  від хати. Майже все забрала нова влада.
Лишилися садок і город,на якому збереглись залишки нового дому, фундамент.

Ганна Панасівна прожила довге життя. її поховала Ольга Якимівна, коли дізналася, що мати обворовують родичі. Це сумна історія, яку моя бабуся не хотіла розказувати, але я "дожав". Справа в тому. що Ганна не вміла відмовляти, а діти постійно щось їй передавали: одяг, білизну, речі... І коли Ольга Якимівна проїздом заскочила до неї..... і побачила, що у матері НІЧОГО нема... вона влаштувала справжній погром родичам. Забіжу наперед - Ольга Якимівна була прокурор області ;)

 

Городня Ольга Якимівна джерело wikipedia.org